Приголомшливі картини Фріди Кало (1907–1954) багато в чому були вираженням травми. Через майже смертельну дорожньо-транспортну пригоду у віці 18 років, погіршення здоров’я, бурхливий шлюб, викидень і бездітність вона перетворила страждання на революційне мистецтво.
У буквальному або метафоричному автопортреті Кало дивиться на глядача зухвалим поглядом, відкидаючи свою долю пасивної жертви та радше переплітаючи вираження свого досвіду в гібридну реально-сюрреалістичну мову життя: волосся, коріння, вени, виноградні лози. , вусики і маткові труби. Багато її робіт також досліджують комуністичні політичні ідеали, які Кало поділяла зі своїм чоловіком Дієго Рівера. Свої картини художниця назвала «найщирішим і справжнім, що я могла зробити, щоб висловити те, що я відчувала всередині і поза собою».
У цій книзі представлено багато творів Кало, щоб дослідити її невпинну рішучість як художниці та її значення як художниці, ікони фемінізму та піонера латиноамериканської культури.
