Шахтарське селище. Три покоління однієї сім’ї. Люди, які намагаються жити у проміжках між війнами. «Бабуся вмирати не любила» — книга автобіографічна, тому що автор писав про свою родину. І водночас вона універсальна, бо описує події, явища, характери та долі, які дозволяють зрозуміти Донбас — і людей, які там живуть. Останніми роками цей регіон, здавалося, став розділом з нашого минулого — але тепер він перетворюється на розділ з нашого майбутнього. Нам буде легше розібратися в ньому, якщо ми в нього вдивимося. Книжка, яку ви тримаєте в руках, допоможе кожному зробити це.
Книга «Бабуся вмирати не любила» Павла «Паштета» Белянського — автобіографічний роман, представлений у вигляді збірки чесних, щирих і повністю заснованих на реальних подіях оповідань про мешканців шахтарського селища. Місце дії — селище Шахти №9 поблизу Алчевська Луганської області. Хронологія охоплює час від початку минулого століття до наших днів.
Автор — блогер, режисер та воїн ЗСУ Павло Белянський, є незвичайною і суперечливою фігурою в українській сучасній літературі. Адже він ніколи не ставив перед собою мети стати письменником. Він — автор з народу, який говорить про реалії Донеччини сміливо, подекуди дуже відверто й грубо, але із щемкою ніжністю, яка обов’язково сповнить серце кожного читача. Усі оповідання збірки є самостійними творами, які разом складаються у мозаїку живої атмосфери, і утворюють карту не так Донеччини, як її особливого менталітету — душ людей, які тут живуть.
